30 березня 2009 р.

Як КЛьооооооВооооооо!!!!
Ми сьогодні майже танець поставили - це так класнооооо!!! Уууухххх!!!! Ніколо не думала, що якщо старі танці по-іншому поставити, то можна отримувати задоволення, як від нових))
Ми всіх порвемо на концерті.....сподіваюсь)))
так хочеться сподобатися))

28 березня 2009 р.

про (моє) актуальне....

Перша ночі, а я сиджу і їм морозиво про яке мріяла тижні зо два. І все це під музику нашого нового танцю)) Сестричка вже спить, а я все скачу перед її ліжком - повторюю вивчені шматки танцю. І мрію, нарешті, зтанцювати його справді якісно - так, щоб мені повірили)) Тому що це реально на декілька порогів вище ніж все, що ми танцювали.
Сергій каже, що ми танцюємо "як на кухні", а треба "як у напівтемряві", щоб від нас не знали, чого чекати. Отак!
Вірю, що все вийде...

25 березня 2009 р.

Все таки життя - цікава штука!!

Все таки, життя - цікава штука!!
Встала о 6-ій ранку!! І навіщо? Щоб поїхати за тридев*ять земель (ВДНХ) на змагання з бадминтону. Уявляєте, у цій грі, навіть, є правила)) Реально, гра дуже крута!! Всім раджу))
І байдуже, що з 6-ти ігор ми виграли тільки одну. Зате задоволення отримали!!

Все таки, життя - цікава штука!!
Після цього приїхала на пари і пішла до другої групи на семінар. І нехай мені пробачить викладач по ЗСТ, але прокинулась я тільки під слова: "з першою групою ми встигли більше". Не картаю себе тільки тому, що це був не мій семінар і я реально була втомлена))

Все таки, життя - цікава штука!!
А ще я почала прогулювати пари. Вірніше, я обираю або реально важливі, або ті, по яким в мене іспит. От сьогодні пропасувала правознавство. Бо знаєте, мені прикро ледве встигати писати конспект за викладачем, яким всю пару не піднімає очей від листка (чесно!!), хочеться підійти і попросити ксерокс. Крім того, політологію я сдала на 5, в нас там така розмова(приємна) з викладачем була, що я досі згадую. На семінарах - я буду, але просто так просиджувати годину двадцять - вибачайте.

Все таки, життя - цікава штука!!
Так от, замість правознавства я пішла з однією чудовою людиною в Софію Київську, нарешті. Правда в сам собор ми так і не попали - зачинився. Але тишою у центрі Києва, та красою софіївської території, а ще цікавою розмовою насолодилися.

Все таки, життя - цікава штука!!
Чому церкви зачиняються так рано??? Чому церкви взагалі зачиняються?? А раптом мені приспічить сповідатися!!! А раптом це буде питання життя або смерті!!! Хто за це відповідає??? Чому всім байдуже??

ВСЕ ТАКИ, ЖИТТЯ - ЦІКАВА ШТУКА!!

23 березня 2009 р.

"Бетон"

Сьогодні такий напій спробувала!! називається "Бетон" (склад: бехеровка, швепс і лимонний сік) - просто все як я лЮблю))
Таке круте)) всім раджу)) і стирила з кафе рожеву пальму)))
а ще я обрізала кофту і тепер вона моя улюблена)) треба не боятися змінювати речі навколо))
Коротше, крутий сьогодні день, проте голова не на жарт розболілася((

22 березня 2009 р.

Мої бажання...

Шкода! Шкода! Шкода!!
Сьогодні мала їхати запускати небесні ліхтарики і загадувати бажання, але не склалося. На вулиці так прохолодно і така дивна погода, що комент вконтакті про те, що ми ті ліхтарики не в небо запускати будемо, а з мосту кидати, здався мені цілком логічним. А, якщо врахувати мій чудовий і вже такий рідний нежить, то перспектива залишитися вдома з книгою мене радувала набагато більше)) Життям моїм (ще не дуже довгим) перевірено, що загадувати бажання - це не моє, я завжди чи просплю чи ще щось.
Ось, наприклад, кумедний випадок, який стався зі мною у Москві. Там на Червоній площі є мередіан, де всі загадують бажання. Для цього потрібно стати у центр і правою рукою кинути через ліве плече монетки, при цьому загадуючи найзаповітніше. Що зробила я - кинула правою рукою (слава Богу, хоча б щось співпало) монетки, ви думаєте через ліве плече?? Аякже, не з моєю вдачею - вони впали прямо до моїх ніг))
Ще й російському бомжу не догодила, монети-то українські були, він їх навіть підймати не став)) Отак))
Мої бажання збуваються тоді, коли я просто цього хочу))

Повернення у минуле....

Дуже багато останнім часом думала про повернення у минуле. Тобто у той світ, де мені 15 років, я роблю вчинки, притаманні закомплексованому підлітку, який хоче бути не таким як усі, де я закохана у викладача і ще, за компанію, у весь світ, де я слухаю депресивну музику, пишу депресивні мініатюри, п*ю зелений чай та читаю не менш депресивні романтичні історії кохання (зазвичай нерозділеного і нещасного). І так мене цей світ кликав і так заманював!! Я майже повелася. Настільки повірила, що навіть з мамою почала розмовляти як тоді, у 15, трохи з хамством. Жах!! Добре, що отямилася і зрозуміла, що повертатися в минуле за власним бажанням не варто!! Якщо хочеш собі щось довести - є багато інших шляхів. А те особливе минуле знайде мене, коли треба буде, в цьому я впевнена))
Минуле (особисто моє) - це мрія (нездійснена, звичайно), яка руйнує моє теперішнє...
ДЛЯ ЧОГО?? або НАВІЩО??

19 березня 2009 р.

Ви знаєте, я просто не можу покинути таке вже для мене рідне місце!!
Ніколи не думала, що це може бути так важко!!
Буду писати тут))