Коли хворієш, багато думається, бо робити нічого. Мені є що, але курсова повзе як равлик, я її підштовхую як можу. Так ось я подумала про своїх друзів, близьких звичайно.) Дружба це таке диво! Ось якщо подумати, величЕЕЕЕЕзна Земля, купа народів, національностей, мов, а знаходяться такі люди, яких ти розумієш з-пів слова, НІ, з-пів погляду. Коли ми чуємо якісь слова і тут таки починаємо заливатися сміхом. Коли мені сумно, а ти можеш мене розсмішити, коли я невпевнена, а ти можеш сказати, що все буде круть і це буде вчасно і правда. Коли у нас є свої приколи. Коли ми любимо сидіти попа-до-попи, коли я люблю битися своєю головою об твою (і це просто якийсь дивний знак джунглів, бо таким чином я показую, що ти - моя близька людина), коли на парах я роблю на столі равлика, і вкотре показую, як ти сиділа на парах і не писала конспект (ну, день такий був), а потім лектор щось сказав, і ти зробила глибокий вдих, неначе ось-ось візьмешся за роботу, а сама відвернулась в інший бік. І як класно, коли мені на парах чешуть спинку твої довгі нігтики, або класно переписуватися, і як класно дивитися на те, з яким надхненням ти малюєш паців)) І дивитися твої танці під Бреговича, і годувати тебе мандаринами, і розказувати, що там написав Потебня, і все-все... Та що там, навіть, підготовка до іспитів у нас як свято! Такий позитив!! Я тебе обожнюю!!!! Моє слоненятко))))

Кусочек чьей-то жизни.....

Она увидела его впервые, когда он нёс вёсла к своей лодке.
"Это первый парень с длинными волосами, который мне не нравится" - тут же пронеслось у нее в голове. Глупышка! Если бы она знала, как всё получится и кем он для нее станет!
Ей тогда было 15, обычный закомплексованный подросток, который хочет понравится всем, потому что ему не хватает всеобщего внимания и любви. И как приятно и одновременно страшно, когда взрослые обращают на тебя внимание. Например, когда ты хорошо сделала подачу во время игры в волейбол или когда несколько раз переплыла залив, или просто тебя похвалила твоя бабушка и знакомые конечно же подхватывают.
Это был первый вечер пребывания ТАМ, собралась самая большая компания за все года. Их было 7-ро и она. Они были такие разные: 12, 13, 14, 15, 17, 23, 28 лет. Все сидели в столовой, каждый вечер были там развлечения. Но сегодня старшие играли в теннис (в том числе и он), а малявки в карты. И как хотелось познакомиться с ним, просто потому что он был новый в их компании, хотя потом оказалось, что новой была она. Но даже взгляда себе не позволяла.
Прошел час. Ничего не изменилось. Становилось уже дурно от того напряжения, которое сковывало ее движения, делало ее неуклюжим стеснительным подростком. Захотелось на воздух. Идти было некуда. Пошла к своему домику. Бабушка и дедушка уже спали. Зеленые уютные лавочки. Села. Вдохнула. Положила руки на деревянные брусья....и тут....что-то попалось ей в руки....- складной нож. ЕГО!! ЕГО!!! Сколько же было возбуждения и радости!!! ЕГО!!! Она нашла повод!!!!
Скорей пошла в столовую. Нет!! Не пошла - побежала!! Запыханная и краснеющая на глазах, хриплым голосом спросила: "Чей?"
Все обернулись! Это был его нож!! Так и состоялось их знакомство!!!
Дальше описывать можно и не в хронологическом порядке, так как его просто не восстановить!
Они играли в волейбол!
Они купались ночью... И ныряли вместе за руку. И когда он потянул ее вниз (из-за большей массы), она его не отпустила,....а потом они просто плыли в ночную бездну!!! И ей казалось, что под водой слышно ее сердце!!
А как-то они решили пойти в поле покушать шелковицу. Но она подумала, что как-то слышком много времени проводит с мальчиками и пошла домой. И вот когда они собрались все вместе, она, сидя в своей комнате отчётливо услышала его голос: "А где *****?" Какое же сладкое ощущение было в сердце в тот момент. Он тоже хочет побыть с ней. Она стала прислушиваться. Открылась входная дверь. Секундное замешательство - комнаты то две. Но он открыл именно ее и принёс ей сладкую вишенку, вишенку, которую он держал своими руками и срываk специально для нее.
Возле дерева шелковицы, он, будучи выше доставал ей лучшие ягодки и пытался покормить прямо со своих рук, но ее это так смущало, что она брала их в свои. Это были лучшие моменты ее жизни!
И как описать моменты, когда они играли в карусель настольным теннисом, а ракеток критически не хватало и он играл в одной руке досточкой для резки а в другой - сковородкой. И каждый раз, когда отбивался мячик издавался такой смешной звук, что она заливалась хохотом.
Или как описать ту гордость, когда они играли все вместе в еще одну игру на ловкость и победили они оба!
И какое горе было узнать, что он уезжает раньше, а точнее завтра,....она плакала всю ночь,....злилась на всех своих друзей и ничего не хотела...
Но впереди ее ждал необычный вечер.
Они снова всей компанией играли в столовой. Но он почему-то поскорей хотел закончить эти развлекательные мероприятия. А она так боялась этого!! Ведь это означало начало конца! И всё таки все согласились идти спать! Когда она пошла мыть руки, он тихонько спросил, хочет ли она спать. Ответ был отрицательным, конечно. А потом они пошли в беседку и сидели там до утра.
Сели. Напротив. Молчание. Она краснеет и, закрывая лицо руками, начинает истерически смеяться.
- Тебе нужно успокоиться (он улыбаясь)
- Я не могу, мне слишком весело.
- Ты знаешь, есть люди-фантастика, а есть люди-катастрофа. Вот ты - фантастическая катастрофа.
Потом были странные вопросы и странные ответы. Потом они замерзли и пошли пройтись. Увидели огроменную луну и он сказал: "В полнолуние встречаются великие люди".
Потом, когда они вернулись в беседку он сел рядом. Что-то говорил. Потом взял ее руку и начал рассматривать какие-то линии (жизни, наверное), она была до того напугана и смущена, что просто сидела и молчала. А потом рука ее дрогнула. Он вопросительно посмотрел ей в глаза.
- Холодно - последовал ответ.
Моментально его куртка оказалаь на ней, одна рука была в кармане, а вторую грел он, своими руками, своим дыханием.
Они снова замолчали. Она смотрела прямо перед собой. Но потом, повернув голову, остолбенела. Он целовал прядь ее волос. Как она была напугана и как нравился ей этот страх. Чтобы разрядить обстановку, он сказал:
- Вкусно!))
А дальше она не помнит ни-че-го.... Только спящую в комнате бабушку и белый потолок и пение утренних птиц.
А утром были его кудри и его глаза цвета под настроение.
И уезжающая машина, марку и номер которой она помнит по сей день.
Отныне ты - Фауст, отныне ты - Дон Кихот, отныне ты - моё рождество....

Обіцянка...

Дякую тобі за цю обіцянку))
Ти зробив мене такою щасливою, я кохаю тебе))
І хоча ця обіцянка поки - слова, я всеодно сама щаслива))
І вірю, що ми таки здійснимо задумане))
Дякую за цей подарунок)))

Твоя.

Бажання просто тут і зараз

Щось в мені перевернулося!!! З*явився всередині якийсь моторчик: може це просто гарний відпочинок, а може я просто ввійшла на новий рівень свого розвитку. Насамперед, хочу сказати, що інколи потрібно виконувати бажання по першому "хочу". Це так надихає!!! От я, наприклад, захотіла проколоти ще дві сережки у вусі конкретно в даний момент і я таки обійшла майже весь центр Києва в пошуках салону. І що ви думали? Сережки фіолетового кольору))) А в мене новий заряд енергії)))

І того ж дня я пішла на танці, хоча в мене проблеми з спиною. І що ви думаєте? Я так розтанцювалась, звичайно біль трохи турбувала, але то пусте))) І ще до нас приходив тренер, який буде ставити нам хіп-хоп. Він такі класні рухи показував)) Я в захваті!!

А скоро збудеться ще одна моя мрія)))

Зміна...

Знаєш, мені стало трохи легше. Справді, неначе пройшов переломний період і тепер я вже не так боюся. Цікаво, чому це нарешті сталося, можливо тому що ти, нарешті, виконав свою обіцянку? Хоча, Ні!! Мені полегшало ще до того... Так дивно, але тепер мені хочеться тебе заспокоювати: казати, що все добре, все пройшло спокійно, не хвилюйся. Я стала якоюсь ніжнішою... Сонечко, ти мене також змінюєш)) Це таке приємне відчуття)) І ще хочу написати про ту фотку, яку ти роздрукував - там де ми годуємо цуценя - вона така класна, така спокійна, така наша, літня, навіть, трохи батьківська))

*я починаю любити каву, але не класичну і не таку, яку готують вдома. Може хтось підкаже класний рецепт?)) Буду вдячна)))

дуже неприємно,...зате радісно....

Дуже неприємно, приїхавши з відпочинку, коли ти наповнений силами та енергією, накінець здійснити своє бажання - купити джазовки, і через біль у спині сидіти вдома, і дивитися на це замшеве ідеальне дуже красиве чудо (а точніше два чуда). Ось...(((

Зате дуже радісно нарешті знову почати займатися англійською) Я так за цим скучила, а от в університеті її вивчати зовсім не хочеться!! Там це нудно та характер викладача провокує на неадекватні дії. Навіщо все це?? І як цього уникнути??

Якби я могла....

Якби я могла обирати свою зовнішність, я б зараз була б брюнеткою з коротким волоссям (можливо в*юнким), худощавою, з довгими пальцями, з довгою нігтьовою пластиною, але короткими нігтями. Отак!! Хто скаже, що це означає по Фрейду?

Ну, хто таке безглуздя придумав????

Хто придумав ставити телевізор на кухні, ну хто!!!??????
В мене є сила волі, але не тоді коли він на кухні!!!!
Я люблю кухню, я проводжу там багато часу!!!!!!!!!
АААААААААААААААААААААААаааааааааааааааааааааааа!!!!!!!
Я не хочу витрачати час на такі дурниці!!!!!!!!!!!!!!!!
Я хочу діло робити!!!!
Люди он вже книгу написали!!! А я що!!?? Курсову ніяк не почну!!
Не можна так!!! НЕ МО-ЖНА!!!!

А в іншому, не рахуючи застуди, все добре!

Хтось знає, як збільшити текст???? Herald, у мене не виходить(((

БУКОВЕЛЬ....ЗАХІДНА УКРАЇНА...НАШ РІК...

Ех, Буковель, як важко далася нам туди поїздка, скільки всього не виходило, але потім, врешті решт, спільними зусиллями, в нас таки все склалося)))
Отже, почнемо з банального: у нас був чудовий номер, взагалі це не так вже й важливо, але він нам настільки сподобався (в основному через третє ліжечко у нас над головою), що аж написати захотілося))) Ми жили в прекрасному комплексі, поруч з яким стояв будиночок-грибочок, на ньому сиділи всякі букашки, гусениця, аж 2 божі корівки, метелик, біля нього стояв олень і було багато маленьких грибочків, все було як у казці).
Ми круто покаталися, тільки я чомусь насолодилася дуже швидко - за 3 дні, і 2 просто гуляла, байдикувала. Може тому що каталася майже сама - Са потянув зв*язку і 2 дні сидів удома. Тож каталися ми окремо)) Але мені сподобалося, я, навіть, хочу збирати гроші на повне лижне оснащення.
Ми класно відпочили: ходили в сауну з віничками та відром снігу - то було супер))
Грали в більярд, пили глінтвейн, смакували смачні українські страви.
О! Ми були в такому ресторані, де борщ подають у хлібі,...справді, печуть буханку хліба, всередині вона пуста і наливають туди борщ, а зверху кришичка також з хлібу. І я смакувала бануш - це каша з бринзою та солоними огірками і там подавали український наркотик на халяву - сало з хлібом, сіллю та часником.
А ще, якось після посиденьок у нас в номері, ми великою компанією пішли гуляти. Прийшли до підйомника, а там якраз їздили гусениці, які ночами рівняють гірки. Ну, ми були трошки напідпитку, то й почали за нею бігати, а коли вона верталась - тікали. Звучить тупувато, але було дуже весело. А потім водій тої гусениці дозволив нам полазити по ній, пофотографуватися і, навіть, покатав. Це було так здорово!!!
Ну, і головна подія цієї поїздки "наш рік". Дякую тобі, любий))) Тепер в мене є річ, яка нагадує тільки про нас))) І в тебе вона є))
Кохаю...