ААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!

Тільки я так можу!!!! Тільки я можу годину робити завдання, а потім просто випадково його знищити!!!! Ну чому ж я лузер такий!!!!!!! ААААААААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!

про кохання....

Садись, деточка,
будем думку думати!
Будем светел-ясными!
Очи распрекрасные,
Очи любострастные,
Опусти голубушка,
Да покайся деточка...
Ведь любовь, хорошая,
Птица что пригожая.
Светлая и ясная,
Скромная прекрасная!
А любовь ведь, деточка,
То дыханье тихое,
А любовь ведь, деточка,
То сиянье мирное.
То што кажуть, деточка,
О любви сегоднячко,
То ведь, детка,выдумка-
не любовь то вовсе-то.
А любовь то, девица,
Скромная и тихая,
Снежная метелица
Да и та притихла бы.
Как приходит девица,
так и очи скомнятся,
так и руки белые
До груди все просятся.
Чтоб без слов, да искренне,
Всей душой пригожею
Пожелать любимому
Счастья на века!
А любовь - не просится,
Ничего не требует,
А любовь - то скромница,
Мудрость сердцем ведает!
А любовь зарниценька,
А любовь - незримая.
Свет, идущий с серденька
К милому, любимому.
А любовь не охает,
И она не пячется,
не криклива девица,
Но краса-красавица!
Вот и думай, деточка,
Где искать голубушку,
Вот и зри, родимая,
Думай сердцем думочку!
Виктория Ивченко, дед Афанасий.

Свято наближається....

Свято наближається, свято наближається...)) Я не про сесію, а про Новий рік))) По-перше, це круто, бо будуть подарунки, по-друге, ми будемо виступати в нашому улюбленому "Манго", а, по-третє, я сподіваюся, що відбудеться виступ у "Мрії", якщо ми встигнемо відтанцювати всі танці)))
Свято наближається, свято наближається)))

Проблема....

У нас у всіх одна проблема: ми не можемо вислухати іншу людину, її точку зору, ми завжди цю інфу "одягаємо" на себе...

Новий друг...

В мене ніколи не виходило писати рецензії на спектаклі, фільми, тому я просто розкажу про свої враження. З самого дитинства я спокійно закохувалась у героїв книжок, фільмів, спектаклі не виключення. Я сприймала це як маленька дитина, розуміючи, що то не закоханість, а просто стан через який я сприймаю, такий собі канальчик. Нехай це звучить смішно, але я таке відчуваю, коли мене щось вражає, що я готова робити все, аби це повторилося.)) Основне насолодженя я отримую через очі, тому зоровий контакт з акторами для мене дуже важливий та й не тільки з акторами. Цей спектакль був справді неймовірний! Я повернулася в минуле, в якому мені було дуже добре...
І, здається, я знайшла собі друга, у якого можна спитати все, а, відповідно, і говорити про все. Хто б міг подумати))))) ДЯКУЮ)))))

Са не хоче бути мені кращим другом...все - я можу сказати лише кращому другу!

Як зберегти свободу??

Вічна проблема закоханих пар (хоча не всіх) - як зберегти власну свободу, маючи стосунки? Я думаю, що у кожного повинно залишатися своє життя! Але як знайти ту лінію порузуміння?? ЖааааааааааХ!! Мені від цієї думи поторошно!!! Не буду про це писати.....((

Скоро ремонт...приємні приготування)

З понеділка в нас починаєтьяс ремонт - нарешті в нас будуть шпалери у квіточку Зоряна(сестричка) сама обирала))) І новий диван і вікна))) Треба перенести всі речі в іншу кімнату, ну, звичайно, ті, якими не будемо користуватися впродовж тижня. От я все і перебираю. З дисками вже закінчила: така картина вимальовується.

Диски: ну, спочатку купа італійської музики, на кшталт, А.Челентано, Т.Ферро, народна музика Арменії, майже всі диски В.Меладзе (моя пристрасть з 6 років, пам*ятаю, як уявляла, що буду співати разом з ним), New Age (в якому мені подобається аж одна пісня), Pink (колись під неї ставили танок), диск, на якому зображена гола діва і написано Julio Iglesias (цікаво, хто це?? і де він узявся??), народні пісні Грузії, звичайно декілька дисків Горана Бреговича (куди ж без нього!!), декілька дисків Океан Ельзи, арабські хіти, ОО!!! Брітні, це ще з класу 5 (мабуть у когось з класу взяла і не віддала - соромно), Помаранчеві танці (як не актуально!), Annie Lennox, пару дисків Sting, трохи попси (а-ля 5-7 класи), Таліта кум, 7 томів світових хітів інструментальної музики)) та, звичайно, класика: АВВА (повна збірка), SASH, E-Type))) Які спогади)))

Книги:"Все о кофе" (колись тато дав почитати, коли я сказала, що в каві є нікотин)))))))))))))), Аристотель "Сочинения" (О, Боже!! В мене вдома є Арістотель!!!Клааааас))), Пауло Коельо (фууууу), "Історія сучасного світу" Т.В.Орлова (ніколи не пробачу їй 3-ку((((, пару книжок по теорії ймовірності (Са привіз, щоб полегшити моє навчання), купа книжок зі школи, "Диво" П.Загребельного, 8 книг В.Мегре, "Психологія мас" Лєбона (Книга не моя, але приємно, що зараз стоїть на полиці))) і велика енциклопедія по психологія "Личность" (як казала Марина Олександрівна, який соціолог не мріяв бути психологом?!!) Іншу частину книг мама вже сховала, але там переважно дитячі))

Як я хочу мати власну бібліотеку, щоб книги були скрізь, щоб вони стопками стояли на підлозі, і кожна була краща за іншу.

Лєбон, Я люблю тебе!

Лєбон, Я люблю тебе!

„Головні ознаки, які і характеризують натовп, який став на шлях організації, не вимагають неодмінної і одночасної присутності декількох індивідів в одному і тому ж місці. Тисячі індивідів, відділених один від одного, можуть в певні моменти одночасно піддаватись впливу деяких сильних емоцій або якоїсь великої національної події і набувати всіх ознак одухотвореного натовпу.”

День почався так, як починалися всі до нього і мав бути так само безнадійно втрачений. На вулиці дощ, погода паскудна, а в мене сьогодні одна лекція (далеко не улюблена). Навіть, не роздумуючи, залишаюся вдома. Із домашніх нікого – тож моє студентське єство ніхто не контролює – можна не снідати і не „займатись ділом”. Починається ломка. Де мій ноутбук? Треба ввімкнути – музичку послухати (ауді не включиш, там немає „тієї” музики). А раптом на пошту щось прийшло, треба перевірити (підключаюся до мережі). Дивно, нічого! Та то може пошта глючить, точно хтось в контакті написав, я на хвильку зайду. Оооооо! Один новий друг, три повідомлення і чотири групи. Потрапляю в пастку іншого світу. Ну-ну, що ж там за повідомлення – „Як тобі відомо, 22 листопада – День вшанування жертв Голодомору. Пропоную цього дня, окрім долучення до загальнодержавних акцій, створити свою акцію. Давайте замість своїх авок на весь день поставимо фото свічок. На мою думку, це буде красномовніше будь-яких слів. Якшо ти готовий долучитись до цієї акції, перешли це повідомлення своїм друзям. До речі, ось група, де зібралися ті, хто цю акцію підтримують http://vkontakte.ru/день_пам’яті”. Звичайно! Це просто мій обов’язок!! Знаходжу свічку, та не просту, ще й з написом 1933 рік та 5-ма колосками. Нехай ті москалі начуваються! Заходжу в групу. Там саме палає дискусія з приводу, хто винен? кому платити? Ну і починається! Не важливо, хто почав звинувачувати моїх земляків в тому, що українці зруйнували Радянський Союз (оскільки, Хрущов, Горбачов були харків’янами), не важливо, хто сказав, що Росія перекриє нам газ і наша економіка паде (бо все ж тримається на металургії), і ми приповземо до Росії навколішки. Все це пусте. Важливо, що всі ми, українці, обороняли нашу Батьківщину, наші ідеї та цілі. Я вийшла з контакту обурена, дратівлива, але задоволена, як і всі, хто там дискутував.

„Одухотворений натовп представляє собою тимчасовий організм, який складається з різнорідних елементів, які на мить з’єдналися разом, подібно до з’єднання клітин живого тіла, які в результаті цього утворюють нове створіння, якому притаманні властивості, котрі відрізняються від тих, які мала кожна клітина окремо.”

„Індивід у натовпі набуває, завдяки тільки чисельності, усвідомлення непереможної сили.”

„Якщо натовп охоче топче ногами переможеного деспота, то це відбувається лиш тому, що втративши свою силу, цей деспот потрапляє вже в категорію слабких, яких зневажають, тому що не бояться.”

Мені тоді було 14 років. Не пам’ятаю, з якою метою я з батьками поїхала в центр міста, але те, що ми побачили там на власні очі вражало, особливо мене. На Хрещатику людей було тьма, апельсину ніде впасти. Всі в помаранчевому, з флажками, стрічками, кепками, майками, плакатами. Всі кричать! В основному: „Ю-ЩЕ-НКО!”. Люди були, мов невгамовні, вони махали руками, верещали, вилазили на паркани, на фонарні стовпи. Атмосфера була досить домашня, як для Майдану та для такої кількості чужих людей. Навіть діти тієї осені ходили в помаранчевому, не маючи права голосу. Ті люди, з Майдану, здатні були повірити у будь-що. Могли стояти там місяцями задля „щасливого” життя, мабуть. Я вже не впевнена задля чого вони там стояли. І всі вшановували нашого президента. Люди здатні були повірити в те, що його труять, а він бореться задля народу, вони вірили в те, „що ці руки ніколи не крали” та їх надихало, що, навіть, діти гаранта конституції мерзнуть на нічному Майдані. І ніхто не подумав про те, що, можливо, в цьому суть людини, її деспотизм, бажання влади. Ніхто, звичайно, й припустити не міг!! Всі були поєднані однією метою, яскравий приклад тому, лозунг: „Разом нас багато, нас не подолати!” Поряд стояли заможні і бідні, молодь та люди похилого віку, їх ніщо не розділяло. Хоча з іншого боку, можливо це просто було бажання, яке сиділо у кожного в серці: поборотися за свою долю, свої права. Ну, а тепер всім видко.

„Які б не були індивіди, які складають натовп, який би не був їх стиль життя, діяльність, характер, розум, одного перетворення на натовп достатньо, щоб у них утворився рід колективної душі, який спонукає їх відчувати, думати і діяти абсолютно інакше, ніж думав би, діяв і відчував кожен з них окремо.”

„Натовп анонімний і тому не несе відповідальності.”

„У натовпі будь-яке почуття, будь-яка дія заразна у такі мірі, що індивід з легкістю жертвує своїми власними інтересами задля інтересів колективу.”

Гуляючи в Маріїнському парку, кияни та гості міста не тільки можуть насолодитися красою панорами, Маріїнським палацом та взагалі подихати більш менш чистим повітрям, а й побачити також дикість фанів та вболівальників – це футбольний матч на стадіоні імені Валерія Лобановського. В такі „особливі” вечори не раджу закоханим парочкам гуляти по темним вуличкам і не тільки Маріїнського парку. Адже, після завершення цієї „вистави” переможці та переможені висипають на вулиці, щоб сповістити всіх про свої горе/радість. Це дикі фанати, які вже напідпитку і на колективному піднесенні. Вони не керують собою і не несуть відповідальності за свої вчинки. Вони – варвари. І їхня культурність в буденному житті зараз ролі не грає. Причому цей драйв заразний, часом люди, які взагалі не беруть участі у таких заходах, а потрапляють туди „ за компанію”, зранку не можуть вимовити ані слова (зірвали глос), так вболівали. Хоча за кого, це залишається таємницею. А ще прекрасним прикладом натовпу є наша дорога міліція, наприклад, загін „Беркут” (нічого особистого), який цих вболівальників потім „карає” палками, іноді ногами.

:))))

Ах!! День пройшов чудово)) Нарешті дійшла до бібліотеки, ох, ця психологія)) Вихідні будуть важкими))

"Хороша была Танюша...." Дааа, ці студенти такі експериментатори!! Всім раджу сходити на виставу до Інституту кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Такого не побачиш ніде, крім того, там є актор, який схожий на Джона Траволту - обожнюю))) І ще мою увагу привернула дівчина, яка мала таку слов*янську зовнішність, як у актриси з фільму "Благословіть жінку" - я була вржена, як на мене, вона дуже гарна)) А потім перший похід в "Кофе-хаус")) І приємна розмова)) Дізналася багато нового, але то таємниця)) Так що не розкажу))

А ще, коли їхала додому, то виходячи з метро, мені запросили на вечерю)) Так приємно було)) Цей хлопець їхав зі мною у вагоні і потім також вийшов, підійшов і запросив)) Як мало треба, щоб трошки зацікавити, всього навсього щиро посміхнутися, читаючи книгу та просто класно себе почувати)) Згадується випадок з книги Володимира Мегре, там де Анастасія розповідає Володимиру про жінку і чоловіка, які подобаються одне одному, але близько не знайомі. Так от, цей чоловік дуже хоче підійти до жінки, але як тільки вона його бачить, то намагається розстібнути блузку, або підняти вище спідничку, тобто ніби звабити. А його це навпаки лякає - така її активність і він проходить повз. Тоді Володимир спитав, що ж треба зробити їй для зустрічі. І от, що відповіла Анастасія: трохи нафарбувати повіки, вдягти зелене плаття трохи вище коліна з рукавом 3/4 і нормально реагувати на його появу. Ось так!! А ми намагаємося вдягти декольте, міні спідниці))) Посміхайтесь))

зебра

За чорною полосою завжди буде біла!!! завжди!!!

Школа майбутнього чи секта?!

Робила сьогодні доповідь про Михайла Щетініна - Член Російської Академії Освіти та відомий педагог-новатор. Вже декілька років читаю про нього і не можу визначитися зі своїм ставленням.
Він створив таку собі школу-комплекс, де немає уроків (в нашому розумінні цього слова), немає дзвінків на урок, тем уроків, навчальних програм, підручників і навіть викладачів. Кожен є і вчителем, і учнем. Основний акцент виховання дітей, крім їх освіти, робиться на розвиток взаємопідтримки, взаємодопомоги, ентузіазму, любові та поваги до ближнього, усвідомлене ставлення до Батьківщини, до поклику предків через мову, традиції та культуру свого народу. Вступити до школи може кожен, але там черга близько 3-х тисяч бажаючих. Крім того, якщо вже бажаєш тут навчатися, то дається 2-а тижні, щоб вирішити, чи справді тобі це потрібно, адже, якщо так, то маєш ретельно виконувати всі правила цієї дивної установи. Хтось називає це школою майбутнього, а хтось сектою (через любов до свого керівника та неодмінне виконання всіх правил учнями школи). Там немає ієрархії за віком - 6-річні поруч з 16-літніми. Всі діти діляться на групи, які потім обирають головний предмет, який вони будуть вивчати (фізика, хімія, математика тощо), також це може бути ініціативне розширення освітньої області (океанологія, наприклад). Ці групи діляться на ще менші (до 5 чоловік) і починають опановувати науку. Ніякі обмеження не ставляться: учень може займатися, де хоче, скільки хоче, з ким хоче. Потім учні здають такий собі іспит, після чого вони вчать інші групи цій науці, а ті інші, вчать їх своєму. В результаті, діти проходять шкільну программу за 1 (один) рік, а вивчають її стільки, скільки кому потрібно, тільки у різних ролях (учень, вчитель, методист). Також діти розвиваються творчо: танці, співи, малювання, рукопашний бій. Крім того, дітки будують будинок, в якому потім будуть жити. До роботи заохочуються абсолютно всі і віком це не обмежується. Тобто, якщо 8-літній хлопчик хоче класти підлогу, то йому ніхто на заваді не стане. Дівчатка зазвичай художньо прикрашають кімнати, готують, прибирають. Після закінчення цієї школи діти вміють робити майже все, при цьому нічому не вчаться (маю на увазі, що уроків праці в них немає). Періодично в школу навідуються представники різних ВУЗів і, якщо дитина здає іспит по вступній програмі, то вона може втсупити у ВНЗ. Це, звичайно, не вся інформація, але найголовніша.))))

Скоро...

Треба бути добрішою!
Скоро я цю тему розпишу, а зараз немає часу - стільки потрібно читати... Ах!.. Хто придумав фіз-ру в універі?? Ми ж вже свідомі люди і, або будемо займатися своїм розвитком, або ні. І ніякі заліки нас не виправлять, крім того, з-за неї гається багато часу. А спортом я і так займаюсь))

Нарешті до мене повертається спокій і та я, котра була взимку в Буковелі минулого року. Нарешті! Я так скучила)) Зима на мене гарно впливає...))

Добраніч)))