Як КЛьооооооВооооооо!!!!
Ми сьогодні майже танець поставили - це так класнооооо!!! Уууухххх!!!! Ніколо не думала, що якщо старі танці по-іншому поставити, то можна отримувати задоволення, як від нових))
Ми всіх порвемо на концерті.....сподіваюсь)))
так хочеться сподобатися))

про (моє) актуальне....

Перша ночі, а я сиджу і їм морозиво про яке мріяла тижні зо два. І все це під музику нашого нового танцю)) Сестричка вже спить, а я все скачу перед її ліжком - повторюю вивчені шматки танцю. І мрію, нарешті, зтанцювати його справді якісно - так, щоб мені повірили)) Тому що це реально на декілька порогів вище ніж все, що ми танцювали.
Сергій каже, що ми танцюємо "як на кухні", а треба "як у напівтемряві", щоб від нас не знали, чого чекати. Отак!
Вірю, що все вийде...

Все таки життя - цікава штука!!

Все таки, життя - цікава штука!!
Встала о 6-ій ранку!! І навіщо? Щоб поїхати за тридев*ять земель (ВДНХ) на змагання з бадминтону. Уявляєте, у цій грі, навіть, є правила)) Реально, гра дуже крута!! Всім раджу))
І байдуже, що з 6-ти ігор ми виграли тільки одну. Зате задоволення отримали!!

Все таки, життя - цікава штука!!
Після цього приїхала на пари і пішла до другої групи на семінар. І нехай мені пробачить викладач по ЗСТ, але прокинулась я тільки під слова: "з першою групою ми встигли більше". Не картаю себе тільки тому, що це був не мій семінар і я реально була втомлена))

Все таки, життя - цікава штука!!
А ще я почала прогулювати пари. Вірніше, я обираю або реально важливі, або ті, по яким в мене іспит. От сьогодні пропасувала правознавство. Бо знаєте, мені прикро ледве встигати писати конспект за викладачем, яким всю пару не піднімає очей від листка (чесно!!), хочеться підійти і попросити ксерокс. Крім того, політологію я сдала на 5, в нас там така розмова(приємна) з викладачем була, що я досі згадую. На семінарах - я буду, але просто так просиджувати годину двадцять - вибачайте.

Все таки, життя - цікава штука!!
Так от, замість правознавства я пішла з однією чудовою людиною в Софію Київську, нарешті. Правда в сам собор ми так і не попали - зачинився. Але тишою у центрі Києва, та красою софіївської території, а ще цікавою розмовою насолодилися.

Все таки, життя - цікава штука!!
Чому церкви зачиняються так рано??? Чому церкви взагалі зачиняються?? А раптом мені приспічить сповідатися!!! А раптом це буде питання життя або смерті!!! Хто за це відповідає??? Чому всім байдуже??

ВСЕ ТАКИ, ЖИТТЯ - ЦІКАВА ШТУКА!!

"Бетон"

Сьогодні такий напій спробувала!! називається "Бетон" (склад: бехеровка, швепс і лимонний сік) - просто все як я лЮблю))
Таке круте)) всім раджу)) і стирила з кафе рожеву пальму)))
а ще я обрізала кофту і тепер вона моя улюблена)) треба не боятися змінювати речі навколо))
Коротше, крутий сьогодні день, проте голова не на жарт розболілася((

Мої бажання...

Шкода! Шкода! Шкода!!
Сьогодні мала їхати запускати небесні ліхтарики і загадувати бажання, але не склалося. На вулиці так прохолодно і така дивна погода, що комент вконтакті про те, що ми ті ліхтарики не в небо запускати будемо, а з мосту кидати, здався мені цілком логічним. А, якщо врахувати мій чудовий і вже такий рідний нежить, то перспектива залишитися вдома з книгою мене радувала набагато більше)) Життям моїм (ще не дуже довгим) перевірено, що загадувати бажання - це не моє, я завжди чи просплю чи ще щось.
Ось, наприклад, кумедний випадок, який стався зі мною у Москві. Там на Червоній площі є мередіан, де всі загадують бажання. Для цього потрібно стати у центр і правою рукою кинути через ліве плече монетки, при цьому загадуючи найзаповітніше. Що зробила я - кинула правою рукою (слава Богу, хоча б щось співпало) монетки, ви думаєте через ліве плече?? Аякже, не з моєю вдачею - вони впали прямо до моїх ніг))
Ще й російському бомжу не догодила, монети-то українські були, він їх навіть підймати не став)) Отак))
Мої бажання збуваються тоді, коли я просто цього хочу))

Повернення у минуле....

Дуже багато останнім часом думала про повернення у минуле. Тобто у той світ, де мені 15 років, я роблю вчинки, притаманні закомплексованому підлітку, який хоче бути не таким як усі, де я закохана у викладача і ще, за компанію, у весь світ, де я слухаю депресивну музику, пишу депресивні мініатюри, п*ю зелений чай та читаю не менш депресивні романтичні історії кохання (зазвичай нерозділеного і нещасного). І так мене цей світ кликав і так заманював!! Я майже повелася. Настільки повірила, що навіть з мамою почала розмовляти як тоді, у 15, трохи з хамством. Жах!! Добре, що отямилася і зрозуміла, що повертатися в минуле за власним бажанням не варто!! Якщо хочеш собі щось довести - є багато інших шляхів. А те особливе минуле знайде мене, коли треба буде, в цьому я впевнена))
Минуле (особисто моє) - це мрія (нездійснена, звичайно), яка руйнує моє теперішнє...
ДЛЯ ЧОГО?? або НАВІЩО??

Ви знаєте, я просто не можу покинути таке вже для мене рідне місце!!
Ніколи не думала, що це може бути так важко!!
Буду писати тут))

ДОРОГІ ДРУЗІ!!!
Я ЗРОБИЛА СОБІ ІНШИЙ БЛОГ НА ІНШОМУ САЙТІ І НАВРЯД БУДУ ПИСАТИ ТУТ!!
ТОМУ ЩО ІНОДІ ХОЧЕТЬСЯ ПИСАТИ ВСЕ, ЩО НА ДУШІ, А ТУТ Я ТАКОГО ЗРОБИТИ НЕ МОЖУ!!!!
ВСІМ ДО ПОБАЧЕННЯ!!!!
=)

звіт...

Писати зараз дуже важко - щось дозріває...
1. Хочу вивчати бізнес.
2. Потрібно довіряти людям роботу, а не робити все самій, щоб потім не було претензій і люди також могли розкриватися.
3. Цікаво мати багато справ, приходити додому, валитися з ніг, але знати, що все зроблено.
4. Хочеш зробити щось добре - закохайся!
5. Можна бути закоханою у весь світ і у кожну людину!
6. В мене є мультики про божих корівок - Са the best!!!
7. Люблю рідних та близьких дуже-дуже....

А хтось.....)

Якось я просто обернулася навколо себе...
І побачила стільки чудових, цікавих, особливо-неповторних, талановитих людей!!!!! Це просто вражає!! Як люди живуть, виховуються, чого досягають, від чого ловлять кайф!!
Одні обожнюють круті фотоапарати, об*єктиви, фотошоп і свою щіточку для протирання скла на своєму чудо-пристрої.
А хтось любить танцювати на чемпіонатах в красивих платтях, взутті та коханим партнером кожен тиждень!!!
Хтось любить фотосесії, вибирати одяг для моделей, танцювати, виступати, наливати молоко у каву.
А хтось - мудра дружина, яка тямить в бізнесі.
А хтось любить англійську, обожнює Лондон і хоче писати казки дітям.
А хтось хоче грати на гітарі пісні "Fleur".
А хтось,.....а хтось...
А я граю на гітарі, хочу на сопілці, вишиваю, танцюю,...і хочу 5-х дітей....
Ось так....c'est la vie...

Коли хворієш, багато думається, бо робити нічого. Мені є що, але курсова повзе як равлик, я її підштовхую як можу. Так ось я подумала про своїх друзів, близьких звичайно.) Дружба це таке диво! Ось якщо подумати, величЕЕЕЕЕзна Земля, купа народів, національностей, мов, а знаходяться такі люди, яких ти розумієш з-пів слова, НІ, з-пів погляду. Коли ми чуємо якісь слова і тут таки починаємо заливатися сміхом. Коли мені сумно, а ти можеш мене розсмішити, коли я невпевнена, а ти можеш сказати, що все буде круть і це буде вчасно і правда. Коли у нас є свої приколи. Коли ми любимо сидіти попа-до-попи, коли я люблю битися своєю головою об твою (і це просто якийсь дивний знак джунглів, бо таким чином я показую, що ти - моя близька людина), коли на парах я роблю на столі равлика, і вкотре показую, як ти сиділа на парах і не писала конспект (ну, день такий був), а потім лектор щось сказав, і ти зробила глибокий вдих, неначе ось-ось візьмешся за роботу, а сама відвернулась в інший бік. І як класно, коли мені на парах чешуть спинку твої довгі нігтики, або класно переписуватися, і як класно дивитися на те, з яким надхненням ти малюєш паців)) І дивитися твої танці під Бреговича, і годувати тебе мандаринами, і розказувати, що там написав Потебня, і все-все... Та що там, навіть, підготовка до іспитів у нас як свято! Такий позитив!! Я тебе обожнюю!!!! Моє слоненятко))))

Кусочек чьей-то жизни.....

Она увидела его впервые, когда он нёс вёсла к своей лодке.
"Это первый парень с длинными волосами, который мне не нравится" - тут же пронеслось у нее в голове. Глупышка! Если бы она знала, как всё получится и кем он для нее станет!
Ей тогда было 15, обычный закомплексованный подросток, который хочет понравится всем, потому что ему не хватает всеобщего внимания и любви. И как приятно и одновременно страшно, когда взрослые обращают на тебя внимание. Например, когда ты хорошо сделала подачу во время игры в волейбол или когда несколько раз переплыла залив, или просто тебя похвалила твоя бабушка и знакомые конечно же подхватывают.
Это был первый вечер пребывания ТАМ, собралась самая большая компания за все года. Их было 7-ро и она. Они были такие разные: 12, 13, 14, 15, 17, 23, 28 лет. Все сидели в столовой, каждый вечер были там развлечения. Но сегодня старшие играли в теннис (в том числе и он), а малявки в карты. И как хотелось познакомиться с ним, просто потому что он был новый в их компании, хотя потом оказалось, что новой была она. Но даже взгляда себе не позволяла.
Прошел час. Ничего не изменилось. Становилось уже дурно от того напряжения, которое сковывало ее движения, делало ее неуклюжим стеснительным подростком. Захотелось на воздух. Идти было некуда. Пошла к своему домику. Бабушка и дедушка уже спали. Зеленые уютные лавочки. Села. Вдохнула. Положила руки на деревянные брусья....и тут....что-то попалось ей в руки....- складной нож. ЕГО!! ЕГО!!! Сколько же было возбуждения и радости!!! ЕГО!!! Она нашла повод!!!!
Скорей пошла в столовую. Нет!! Не пошла - побежала!! Запыханная и краснеющая на глазах, хриплым голосом спросила: "Чей?"
Все обернулись! Это был его нож!! Так и состоялось их знакомство!!!
Дальше описывать можно и не в хронологическом порядке, так как его просто не восстановить!
Они играли в волейбол!
Они купались ночью... И ныряли вместе за руку. И когда он потянул ее вниз (из-за большей массы), она его не отпустила,....а потом они просто плыли в ночную бездну!!! И ей казалось, что под водой слышно ее сердце!!
А как-то они решили пойти в поле покушать шелковицу. Но она подумала, что как-то слышком много времени проводит с мальчиками и пошла домой. И вот когда они собрались все вместе, она, сидя в своей комнате отчётливо услышала его голос: "А где *****?" Какое же сладкое ощущение было в сердце в тот момент. Он тоже хочет побыть с ней. Она стала прислушиваться. Открылась входная дверь. Секундное замешательство - комнаты то две. Но он открыл именно ее и принёс ей сладкую вишенку, вишенку, которую он держал своими руками и срываk специально для нее.
Возле дерева шелковицы, он, будучи выше доставал ей лучшие ягодки и пытался покормить прямо со своих рук, но ее это так смущало, что она брала их в свои. Это были лучшие моменты ее жизни!
И как описать моменты, когда они играли в карусель настольным теннисом, а ракеток критически не хватало и он играл в одной руке досточкой для резки а в другой - сковородкой. И каждый раз, когда отбивался мячик издавался такой смешной звук, что она заливалась хохотом.
Или как описать ту гордость, когда они играли все вместе в еще одну игру на ловкость и победили они оба!
И какое горе было узнать, что он уезжает раньше, а точнее завтра,....она плакала всю ночь,....злилась на всех своих друзей и ничего не хотела...
Но впереди ее ждал необычный вечер.
Они снова всей компанией играли в столовой. Но он почему-то поскорей хотел закончить эти развлекательные мероприятия. А она так боялась этого!! Ведь это означало начало конца! И всё таки все согласились идти спать! Когда она пошла мыть руки, он тихонько спросил, хочет ли она спать. Ответ был отрицательным, конечно. А потом они пошли в беседку и сидели там до утра.
Сели. Напротив. Молчание. Она краснеет и, закрывая лицо руками, начинает истерически смеяться.
- Тебе нужно успокоиться (он улыбаясь)
- Я не могу, мне слишком весело.
- Ты знаешь, есть люди-фантастика, а есть люди-катастрофа. Вот ты - фантастическая катастрофа.
Потом были странные вопросы и странные ответы. Потом они замерзли и пошли пройтись. Увидели огроменную луну и он сказал: "В полнолуние встречаются великие люди".
Потом, когда они вернулись в беседку он сел рядом. Что-то говорил. Потом взял ее руку и начал рассматривать какие-то линии (жизни, наверное), она была до того напугана и смущена, что просто сидела и молчала. А потом рука ее дрогнула. Он вопросительно посмотрел ей в глаза.
- Холодно - последовал ответ.
Моментально его куртка оказалаь на ней, одна рука была в кармане, а вторую грел он, своими руками, своим дыханием.
Они снова замолчали. Она смотрела прямо перед собой. Но потом, повернув голову, остолбенела. Он целовал прядь ее волос. Как она была напугана и как нравился ей этот страх. Чтобы разрядить обстановку, он сказал:
- Вкусно!))
А дальше она не помнит ни-че-го.... Только спящую в комнате бабушку и белый потолок и пение утренних птиц.
А утром были его кудри и его глаза цвета под настроение.
И уезжающая машина, марку и номер которой она помнит по сей день.
Отныне ты - Фауст, отныне ты - Дон Кихот, отныне ты - моё рождество....

Обіцянка...

Дякую тобі за цю обіцянку))
Ти зробив мене такою щасливою, я кохаю тебе))
І хоча ця обіцянка поки - слова, я всеодно сама щаслива))
І вірю, що ми таки здійснимо задумане))
Дякую за цей подарунок)))

Твоя.

Бажання просто тут і зараз

Щось в мені перевернулося!!! З*явився всередині якийсь моторчик: може це просто гарний відпочинок, а може я просто ввійшла на новий рівень свого розвитку. Насамперед, хочу сказати, що інколи потрібно виконувати бажання по першому "хочу". Це так надихає!!! От я, наприклад, захотіла проколоти ще дві сережки у вусі конкретно в даний момент і я таки обійшла майже весь центр Києва в пошуках салону. І що ви думали? Сережки фіолетового кольору))) А в мене новий заряд енергії)))

І того ж дня я пішла на танці, хоча в мене проблеми з спиною. І що ви думаєте? Я так розтанцювалась, звичайно біль трохи турбувала, але то пусте))) І ще до нас приходив тренер, який буде ставити нам хіп-хоп. Він такі класні рухи показував)) Я в захваті!!

А скоро збудеться ще одна моя мрія)))

Зміна...

Знаєш, мені стало трохи легше. Справді, неначе пройшов переломний період і тепер я вже не так боюся. Цікаво, чому це нарешті сталося, можливо тому що ти, нарешті, виконав свою обіцянку? Хоча, Ні!! Мені полегшало ще до того... Так дивно, але тепер мені хочеться тебе заспокоювати: казати, що все добре, все пройшло спокійно, не хвилюйся. Я стала якоюсь ніжнішою... Сонечко, ти мене також змінюєш)) Це таке приємне відчуття)) І ще хочу написати про ту фотку, яку ти роздрукував - там де ми годуємо цуценя - вона така класна, така спокійна, така наша, літня, навіть, трохи батьківська))

*я починаю любити каву, але не класичну і не таку, яку готують вдома. Може хтось підкаже класний рецепт?)) Буду вдячна)))

дуже неприємно,...зате радісно....

Дуже неприємно, приїхавши з відпочинку, коли ти наповнений силами та енергією, накінець здійснити своє бажання - купити джазовки, і через біль у спині сидіти вдома, і дивитися на це замшеве ідеальне дуже красиве чудо (а точніше два чуда). Ось...(((

Зате дуже радісно нарешті знову почати займатися англійською) Я так за цим скучила, а от в університеті її вивчати зовсім не хочеться!! Там це нудно та характер викладача провокує на неадекватні дії. Навіщо все це?? І як цього уникнути??

Якби я могла....

Якби я могла обирати свою зовнішність, я б зараз була б брюнеткою з коротким волоссям (можливо в*юнким), худощавою, з довгими пальцями, з довгою нігтьовою пластиною, але короткими нігтями. Отак!! Хто скаже, що це означає по Фрейду?

Ну, хто таке безглуздя придумав????

Хто придумав ставити телевізор на кухні, ну хто!!!??????
В мене є сила волі, але не тоді коли він на кухні!!!!
Я люблю кухню, я проводжу там багато часу!!!!!!!!!
АААААААААААААААААААААААаааааааааааааааааааааааа!!!!!!!
Я не хочу витрачати час на такі дурниці!!!!!!!!!!!!!!!!
Я хочу діло робити!!!!
Люди он вже книгу написали!!! А я що!!?? Курсову ніяк не почну!!
Не можна так!!! НЕ МО-ЖНА!!!!

А в іншому, не рахуючи застуди, все добре!

Хтось знає, як збільшити текст???? Herald, у мене не виходить(((

БУКОВЕЛЬ....ЗАХІДНА УКРАЇНА...НАШ РІК...

Ех, Буковель, як важко далася нам туди поїздка, скільки всього не виходило, але потім, врешті решт, спільними зусиллями, в нас таки все склалося)))
Отже, почнемо з банального: у нас був чудовий номер, взагалі це не так вже й важливо, але він нам настільки сподобався (в основному через третє ліжечко у нас над головою), що аж написати захотілося))) Ми жили в прекрасному комплексі, поруч з яким стояв будиночок-грибочок, на ньому сиділи всякі букашки, гусениця, аж 2 божі корівки, метелик, біля нього стояв олень і було багато маленьких грибочків, все було як у казці).
Ми круто покаталися, тільки я чомусь насолодилася дуже швидко - за 3 дні, і 2 просто гуляла, байдикувала. Може тому що каталася майже сама - Са потянув зв*язку і 2 дні сидів удома. Тож каталися ми окремо)) Але мені сподобалося, я, навіть, хочу збирати гроші на повне лижне оснащення.
Ми класно відпочили: ходили в сауну з віничками та відром снігу - то було супер))
Грали в більярд, пили глінтвейн, смакували смачні українські страви.
О! Ми були в такому ресторані, де борщ подають у хлібі,...справді, печуть буханку хліба, всередині вона пуста і наливають туди борщ, а зверху кришичка також з хлібу. І я смакувала бануш - це каша з бринзою та солоними огірками і там подавали український наркотик на халяву - сало з хлібом, сіллю та часником.
А ще, якось після посиденьок у нас в номері, ми великою компанією пішли гуляти. Прийшли до підйомника, а там якраз їздили гусениці, які ночами рівняють гірки. Ну, ми були трошки напідпитку, то й почали за нею бігати, а коли вона верталась - тікали. Звучить тупувато, але було дуже весело. А потім водій тої гусениці дозволив нам полазити по ній, пофотографуватися і, навіть, покатав. Це було так здорово!!!
Ну, і головна подія цієї поїздки "наш рік". Дякую тобі, любий))) Тепер в мене є річ, яка нагадує тільки про нас))) І в тебе вона є))
Кохаю...

My dream....

Тести))

Мій образ у його серці....

"Разве может быть взгляд более нежным, чем взгляд матери смотрящей на своего ребенка? И для тебя Он в какой-то степени ребенок, о котом хочется заботиться дарить свою любовь и нежность. Ты принесла в его сердце свет и любовь... единственное, что ты никогда не простишь ему это - жесткость и измену." (А що я казала))))))

Моя Веселка...

"Ви пристрасна людина. Ви цінуєте енергійних людей. Вам нудно і ви хочете просто друзів, які будуть йти в ногу з вами." (в яблочко)

Чим я пахну...

"Вы пахнете дорогим рестораном
Ты очень ценишь, когда люди свои слова подтверждают действиями. Раскошность всегда идёт рядом с тобой, маня окружающих особей противоположного пола ;)" (нуууу, тільки не рестораном, згодна про все, але тільки не про роскіш, я взагалі цим не хворію...)

Аксіома (від Синьої Птахи)

Я все більше і більше переконуюсь у тому, що зацікавити можна кого завгодно і закохати також, про справжнє кохання ніхто не каже, але про захоплення - якраз)
А знаєте, що треба? Бути собою, трохи фантазії і дитячої наївності...
І ви знаєте, це краще за.....хм....та за будь-що)) за фізичну близькість, наприклад.
Чесно кажучи, ніколи не розуміла, як можна мати це на першому місці, і паруватися (вибачте), як кролики....коли є спільне, таке рідне, тепле, те, що перериває подих...
Коротше, ідею я висловила,....розписувати сенсу не бачу,....це як констатація факту,....аксіома......

Оскар-Фауст...

Так, почнемо по порядку,...по хронології...
В житті кожної дівчини має бути Оскар (Слоник, ти мене зрозумієш правильно)))...
Можете вважати це винагородою, хоча для різних дівчат то має різне значення...
Це той, хто зробить щось особливе, щось божевільне, це може бути некохання, а просто супер-захоплення...або споріднена душа, або просто бездумний роман...
Це той, хто дівчину відкриє, навіть, якщо вона успішна, красива, розумна - всеодно він відкриє її,....по-справжньому...
Це той, про кого ти будеш згадувати навіть у найкращі миті свого життя, навіть поруч з коханою людиною, хоча це вже буде щось типу вдячності...
Це буде зігрівати тебе холодними вечорами, про це ти будеш згадувати, почувши "конкретну" музику, сидячи біля моря, спостерігаючи захід сонця, читаючи вірші, п*ючи каву...і таке інше,....в кого що,...індивідуальність перш за все...
Чим більше таких Оскарів, тим більше дівчина може віддати іншому - тому, хто буде поруч...
Я маю на увазі дати того, чого так не вистачає у коханні,....кожному своє...
Оскар - це той, про кого нікому не хочеться розказувати, крім близьких,....ні! найближчих...
Оскар - це той, про кого ти розкажеш своїй дочці і на кого так захочеш, щоб був схожий син...
Оскара....всім бажаю...

В память про Фауста....

.......

Знаєш, я дуже хотіла поїхати в Буковель, поїхати туди з тобою....і все згадати, можливо порівняти, подумати, скільки ми пройшли і як одне одного змінили. Я хотіла там зустріти "наш" рік, і зробити новий старт звідти... Але тепер, я навіть не знаю, не знаю, чого хочу... Я якось різко зневірилась у цих маленьких святах:.... півроку,.....рік,...кому це потрібно? Треба бути справжнім романтиком, щоб спромогтися зробити щось таке, дійсно романтичне, що запам*ятається, щоб можна було згадати: "оце в нас рік був"! А якщо цього немає.... Навіщо всі ті пародії, незрозумілі спроби, мляві, ледь помітні... Навіщо? Я не знаю, чого хочу... Можливо це сьогодні і я ще просто "не відійшла" після вчора, але мені боляче, і вже нічого не хочеться...

Паскудно все....

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Якщо я, знаючи відповіді на всі питання по ПСД, не складу цей іспит принаймні на 4, то я просто зневірюся у справедливості!!! І мені перехочеться вчитися!!! І взагалі щось робити!!! А особливо перехочеться допомагати людям!!!! Я втомилася писати за когось питання!!! к/р та інше!!!! ВТО-МИ-ЛА-СЯ!!!! Люди!!! Без фанатизму!!!!!! Харе гроші заробляти, ВИ на Лругому курсі лишень!!!!

Я ЛЮБЛЮ ВСЕ ВЕЛИКЕ!!!!!

Я ЛЮБЛЮ ВСЕ ВЕЛИКЕ!!!!!
Я люблю великі чашки, навіть, якщо вони і на третину не заповнені, я люблю великі рушники, великі вікна, великі сумки, великі мобільні, великі іграшки, великі ковдри (оце особливо), все велике, навіть, великих хлопців!!! Змахує на комплекс, але ні, мені просто так більше подобається))

дивні думки....

Іноді я хочу підстригтися від їжачка....дивні думки.
От я начебто така, якою мене знають: не люблю підбори, але вважаю це красивим, не люблю незручний одяг, люблю поєднувати непоєднуване, але я це роблю якось не докінця....іноді мені здається, що я маю змінитися...

чому?????????????????????

Мені сняться жахи.....майже одні й ті ж самі...я прокидаюся, неначе з якихось випробувань прийшла...ну чому??? я ж майже не думаю про це...чому ця проблема мене переслідує, навіть уві сні.....??????????????????????????????????????????????????????????

шлюб????

Я ось про що подумала...про шлюб. Навіщо люди так поспішають? Це що, сильно змінює їх життя? І, особливо мене дивує, як швидко вони народжують дітей... Ні! Я взагалі не проти, навіть, дуже ЗА. Але ж потрібно пізнати людину, все ж може бути як у фільми "У ліжку з ворогом" або ще якось. Я зараз над цим багато думаю...

сумно....

Мені дуже прикро, що ми не провели це Різдво разом, навіть, не знаю, чому так сталося...ти так рано пішов з роботи...сумно...я тебе дуже кохаю...

я кряк.....

Бехеровка или Бейлиз?? вот в чём вопрос....))

Шикарно!! Ши-кар-но!!!
- "Нам, пожалуйста, две бехеровки"...
- "Две?..."
- "Да, две!"
- "...и еще кофе по-венски, капучино, круассан с шоколадом и пирожок с яблоками и корицей."
- "Извините бехеровки нет".
- "Чёрт!! Что же выбрать?!*№;%..."
- "Выбрали?"
- "Ой, а скажите, какой ликер лучше?"
- "Я советую Бейлиз".
- "Два, пожалуйста". (она подумала, что мы алкоголики, ну и что??!!!!)))))

Трохи минулого...звернення до невідомого...

Ну от, ще одне Різдво. Воно в мене завжди асоціюється з тобою, хоча все вже минуло і давно. Хочу ще раз подякувати за те, що розкрив мене, хоча як ти це зробив до цих пір не розумію. Мабуть, вся справа в тих словах, в тому вечірньому монолозі, хоча в ту мить все було надзвичайне. Тепер я знаю, що ти все підлаштував, ти, користуючись моєю наївністю, створив літню казку і дуже правильно зробив, що закінчив її саме так. Дякую, за ту увагу, вона була мені вкрай потрібна. Ти вже народився! І вже через це цей день для мене існує. Ти не думай, це не сповідь і я не закохана. Точніше закохана, але не в тебе, тобі я подарувала 4 дні - цього достатньо. Ну що ж, я піднімаю за тебе келих бехєровки, я її обожнюю, тому вип*ю з насолодою. Будьмо!

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, мій ФАУСТ!!!

Роздуми на Різдво...

Я просто їду глуздом)) Скоро як Сафо буду писати вірші птахам, тільки от мабуть не вірші, а просто...
Сьогодні Різдво і, хоча я не святкую такі свята, але сьогодні захотілося. Ми влаштували сімейну вечерю: я, мама, мала, бабуся і дідусь (вітчим поїхав на відпочинок). Як було здорово, ми їли кутю, вареники і запивали це все бехєровкою) Все в кращих традиціях жанру) Ми одна сім*я.

Дивно, чому люди, які кохають один одного розходяться, невже ті принципіальні звички кожного дорожчі ніж кохання?

І ще я зрозуміла, що іноді дорогими можуть бути люди, з якими не спілкуєшся. Тримайся, Крихітко, ти одна з кращих. Шкода, що ти не побачих цих слів)

Чомусь хочеться сказати Happy Birthday))

Ну що ж, привіт 2009, хоча це загалом нічого не змінює, хібо що календар) Як не дивно, я дуже довго чекала Нового року, адже вперше хотіла, щоб все погане залишилося в старому році. Ну, судячи з відчуттів, це таки сталося))
Було дуже класно, наряджати ялинку тільки кульками, бо дощик забули, куди поклали), надувати кульки, які лопалися в цю ж мить, або вночі, коли ми спали, витирати з піжами шампанське, пропустити Новий рік у Росії було особливо приємно)), не слухати президента і не те, щоб не дивитися, а навіть, не знати про всі ті новорічні мюзикли)) А потім гуляти по Чернігову з божою корівкою і з коханим)
Дякую тобі))