Дуже багато останнім часом думала про повернення у минуле. Тобто у той світ, де мені 15 років, я роблю вчинки, притаманні закомплексованому підлітку, який хоче бути не таким як усі, де я закохана у викладача і ще, за компанію, у весь світ, де я слухаю депресивну музику, пишу депресивні мініатюри, п*ю зелений чай та читаю не менш депресивні романтичні історії кохання (зазвичай нерозділеного і нещасного). І так мене цей світ кликав і так заманював!! Я майже повелася. Настільки повірила, що навіть з мамою почала розмовляти як тоді, у 15, трохи з хамством. Жах!! Добре, що отямилася і зрозуміла, що повертатися в минуле за власним бажанням не варто!! Якщо хочеш собі щось довести - є багато інших шляхів. А те особливе минуле знайде мене, коли треба буде, в цьому я впевнена))
Минуле (особисто моє) - це мрія (нездійснена, звичайно), яка руйнує моє теперішнє...
ДЛЯ ЧОГО?? або НАВІЩО??
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
3 коментарі:
А про що мріяла в дитинстві ???
Найперше мрія про те, щоб літати))
А ще - дуже хотілося більше відчувати, фактично відчувати все, кожну найменшу емоцію))
Я також мріяв літати ) да і зараз також мрію ) І в мене таке буває, коли я дуже закоханний )) ну або у ві сні )
Дописати коментар