Думаю над тим, що деякі наші вчинки міняють наше життя, ми знаходимо і втрачаємо в одну мить. Думаю про свого батька та його матір - мою бабусю. Про татка вже нічого говорити, він сам вибрав цей шлях, шлях відчуженності, замкнутості та лукавства....хоча ні, це відкритий "неінтерес". Все наше спілкування обмежується смс-кою: "я поклав гроші на картку" та дзвінками: "я заїду", або з мого боку: "привіт, мені щось потрібно". Його це влаштовує... Я навіть братика побачити не можу, якому вже скоро рік буде. Раніше я так прагнула цього, так хотіла побавитися з ними, взяти його за ручку, уявляла до деталей нашу зустріч. А тепер, нехай це здається жорстоким, але мені байдуже, навіть якщо татко схаменеться та покличе на зустріч - я не піду. Тепер мені це непотрібно! Я не хочу спілкуватися з братом... Можливо колись мій батько, та його мати заодно, таки зрозуміють, де вони зробили помилку, де вкололи, а можливо й не зрозуміють, в будь-якому випадку це їх вибір, мене це не стосується, мені добре і без них. Дякую їм за силу, яку вони мені подарували, ну, хоча б щось корисне я взяла. І дарма, що я періодично буваю у бабусі, з кожним роком кількість візитів зменшується і так буде і надалі. Я їду туди, насправді нічого не відчуваючи і це єдині люди, беручи гроші в яких, мене не гризе совість - дають, то беру, я нічого не прошу, але й відмовлятися не збираюся.
Думаю над тим, що краще, розлучитися і щоб у дитинки не було батька чи щоб був такий..."татко-нетатко"..........??
Я пишу такі холодні фрази, бо я так відчуваю, але є і інша сторона цих відчуттів... Мені іноді так хочеться обійняти татка, будь-якого, навіть чужого просто татка і уявити, що він мій.... В останнє я робила це 5 років назад - я 5 років не обіймала свого батька, тому що в один момент він просто сказав: "Давай не будемо обіматись"....
Кажуть, що ніша батька заповнюється у дитинки до 8-ми років, мої батьки розлучилися, коли мені було 10....чому ж тоді я маю такі відчуття??? Можливо тому що я так і не мала батька...справжнього....
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
10 коментарів:
... сумно, та що ж поробиш таке життя, але треба старатись щось виправити. Можливо батьки зробили помилку, колись Вони над цим задумаються, але буде вже пізно...
а життя - "існування" то продовжується, заради чого?!
Дякую, за коментар!
Я думаю, що мої батьки зробили правильно розлучившись, просто іноді від цього буває важко))) Це тільки робить нас сильнішими)) До того ж я нарешті побачила братика, хоча тільки на фотографії.....))) Є чому радіти)))
... на рахунок розлучення, я вважаю,це неправильно, вірю що це важко, навіть знаю ... приносить воно тільки негативні наслідки!
Тоді чому вважаєш неправильним. Я можу сказати, що в моїй ситуації це на краще. Адже батько, до того як створив свою сім'ю, приділяв мені уваги більше ніж коли ми жили разом. Крім того, доля звела мене з цікавою людино - моїм відчимом. Звичайно перші 6 років були дуже важкими, адже мене принижували. Зате я стала сильною. Крім того, мені пішло це на користь, адже мій відчим - журналіст, письменник, кінорежисер. Він багато чому мене навчив.
... що ж, звісно, усе залежить від ситуації. Але вплив його тільки негативний (можна навести багато прикладів, але це зайве)- це свого роду стрес, який впливає на психіку. Робиш багато дурниць в таких ситуаціях ну і т.і. ...
З тим, що це стрес, я згодна. У мене він тривав 6 років. Але все минулося. Крім того, будь-які події робляться недарма. Просто якщо таке відбувається, потрібно щоб батьки правильно себе поводили, допомагали, а вони часто просто не розуміють......
я думаю,даже уверенна,что твой папа захочет общаться с тобой,но увы это будет слишком поздно.Захочешь ли ты потом с ним общаться? Сейчас он молодой и не задумывается о последствиях,а последствия будут
(вторая попытка опубликовать сообщение)
Та я то все розумію) Просто шкода, іноді буває дуже боляче... Але мені вже показали братика, хоча тільки на фото..) Але це вже щось. Деякі люди, які добре знають мого тата, вважають, що він просто не знає, як зі мною спілкуватися. Адже з самого дитинства ми просто бавилися і нічого серйозного. А тепер зі мною вже не побавишся... В любому випадку колись ця мить таки настане і ми нормально поспілкуємось, як дорослі люди, а головне як рідні, як батько та донька)
"Эх,ты!"-сказать ,бы твоему папе....и просто все сказать ему. Ты не пробовала?Сказать все что ты здесь написала
Ні, я думаю, це марно, він всеодно не зрозуміє. Ми тільки зіпсуємо теперішні відносини. Зараз не час..)) Дякую за коментарі))
Дописати коментар